Юридичнапрактика...
Юридичний сервіс...
Бухгалтерський аутсорсинг...
Подвійне оподаткування

Міжнародний бізнес, зрозуміло, пов'язаний з експансією на різні регіони, різноманіттям форм, великою кількістю залучених компаній, угодами з пов'язаними особами, інвестуванням в різні регіони. Закони всіх країн, які цікаві для ведення бізнесу, передбачать своє національне оподаткування, а також можливість деякого зниження оподаткування для міжнародних компаній, що ведуть бізнес в різних юрисдикціях. Основний принцип договорів про уникнення подвійного оподаткування - надання платнику податків права вибрати, в якій з країн він буде платити податки, щоб не платити їх і там, де компанія зареєстрована, і в країні ведення бізнесу.

Україна має довгий список держав, з якими укладено такі договори, що дає можливість бізнесу використовувати ці переваги.

Згідно з Листом Державної Фіскальної Служби України від 04.02.2019 № 3470/7 / 99-99-26-02-03-17 станом на 01.01.2019 р вступили в силу міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з:

Австрією (20.05.99),
Азербайджаном (03.07.2000),
Алжиром (01.07.2004),
Бельгією (25.02.99),
Білоруссю (30.01.95),
Болгарією (03.10.97),
Бразилією (26.04.2006),
Великобританією (11.08.93, зі змінами від 30.10.2019),
В'єтнамом (19.11.96),
Вірменією (19.11.96),
Грецією (26.09.2003),
Грузією (01.04.99),
Данією (21.08.96),
Єгиптом (27.02.2002),
Естонією (24.12.96),
Ізраїлем (20.04.2006),
Індією (31.10.2001),
Індонезією (09.11.98),
Іраном (21.07.2001),
Ірландією (17.08.2015),
Ісландією (09.10.2008),
Італією (25.02.2003),
Йорданією (23.10.2008),
Казахстаном (14.04.97),
Канадою (22.08.96),
Кіпром (07.08.2013, зі змінами 30.10.2019),
Киргизстаном (01.05.99),
Китаєм (18.10.96),
Республікою Корея (19.03.2002),
Кувейтом (22.02.2004),
Латвією (21.11.96),
Ліваном (06.09.2003),
Лівією (31.01.2010),
Литвою (25.12.97),
Люксембургом (18.04.2017),
Македонією (23.11.98),
Мальтою (28.08.2017),
Марокко (30.03.2009),
Мексикою (06.12.2012),
Молдовою (27.05.96),
Монголією (03.11.2006),
Нідерландами (02.11.96),
Норвегією (18.09.96),
Об'єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004),
Пакистаном (30.06.2011),
Південно-Африканською Республікою (23.12.2004),
Польщею (11.03.94),
Португалією (11.03.2002),
Російською Федерацією (03.08.99),
Румунією (17.11.97),
Саудівською Аравією (01.12.2012),
Сінгапуром (18.12.2009),
Сирією (04.05.2004),
Словаччиною (22.11.96),
Словенією (25.04.2007),
США (05.06.2000),
Таджикистаном (01.06.2003),
Таїландом (24.11.2004),
Туреччиною (29.04.98),
Туркменістаном (21.10.99),
Угорщиною (24.06.96),
Узбекистаном (25.07.95),
Фінляндією (14.02.98),
Францією (01.11.99),
ФРН (04.10.96),
Хорватією (01.06.99),
Чехією (20.04.99, зі змінами від 09.12.2015),
Швейцарією (26.02.2002),
Швецією (04.06.96).

Конвенція між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, яка була підписана 22 березня 2001 року і вступила в силу 29.11.2001, застосовується у відносинах України з Республікою Сербія та з Республікою Чорногорія.

Крім того, відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з Іспанією, Малайзією, Японією.


Протокол про внесення змін до Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Великою Британією ратифіковано Верховною Радою

Верховна Рада ратифікувала Протокол між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про внесення змін до Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна.

Ми підготували порівняльну таблицю для ознайомлення з основними змінам, передбаченими Протоколом: 

  Було

згідно Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (дата набуття чинності: 11.08.1993)




Стало

згідно Протоколу між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, вчиненої у Лондоні 10 лютого 1993 року (ратифіковано Законом № 244-IX від 30.10.2019)
Оподаткування дивідендів



























«2. Однак, дивіденди можуть також оподатковуватися в Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди і підлягає оподаткуванню у відношенні дивідендів у цій другій Договірній Державі, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

    (a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди має компанія, яка контролює прямо або посередньо, у випадку Сполученого Королівства, принаймні 20 відсотків капіталу з правом голосу компанії, що сплачує дивіденди, і, у випадку України, принаймні 20 відсотків статутного капіталу;

   (b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в інших випадках.»





Оподаткування дивідендів за ставкою 5 % — якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша ніж партнерство), яка володіє безпосередньо щонайменше 20 % капіталу компанії, що сплачує дивіденди та підвищено ставку з 10 % до 15 % — в усіх інших випадках:

«2. Однак дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави:

a) можуть також оподатковуватись у цій Державі та відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

i) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо бенефіціарним власником дивідендів є компанія, яка безпосередньо або опосередковано володіє принаймні 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

ii) 15 відсотків від загальної суми дивідендів в усіх інших випадках;»
Оподаткування процентів










        0 %











Збільшення розміру ставки оподаткування процентів — з 0 % до 5 %:

«2. Однак проценти, які виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів.»
Оподаткування роялті










       0 %











Збільшення розміру ставки оподаткування роялті — з 0 % до 5 %:

«2. Однак роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми роялті.»
Обмін податковою інформацією



































































































«Обмін інформацією 1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

2. Ні в якому випадку положення пункту 1 цієї статті не будуть тлумачитись як такі, що покладають на компетентні органи будь-якої з Договірних Держав зобов'язання:

(a) здійснювати адміністративні заходи, такі, що відрізняються від законів і адміністративної практики, яка має перевагу в будь-якій з Договірних Держав;

(b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за законодавством або в ході звичайного управління в будь-якій з Договірних Держав;

(с) надавати інформацію, яка буде розкривати будь-яку торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б громадським інтересам.»














































Значне розширення можливостей Договірних Сторін щодо обміну податковою інформацією:

«Обмін інформацією

1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, яка є очікувано значимою для виконання положень цієї Конвенції або адміністрування чи виконання національних законів, що стосуються податків будь-якого виду та визначення, які стягуються від імені Договірних Держав або їхніх адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади тією мірою, якою оподаткування, згідно з такими законами, не суперечить цій Конвенції. Обмін інформацією не обмежується статтями 1 та 2.

2. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою відповідно до пункту 1, вважається конфіденційною так само, як і інформація, одержана відповідно до національного законодавства цієї Держави, вона може розкриватися тільки особам або органам влади (у тому числі судам і адміністративним органам), які займаються нарахуванням або збором, примусовим стягненням податків, зазначених у пункті 1, або судовим розслідуванням, або розглядом апеляцій стосовно таких податків, або наглядом за вищенаведеним. Такі особи або органи використовують інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію під час відкритого судового засідання або в тексті судових рішень. Незважаючи на вищевикладене, інформація, отримана Договірною Державою, може використовуватись для інших цілей, якщо така інформація може використовуватися для таких інших цілей відповідно до законодавств обох Держав, і якщо компетентний орган Держави, яка надає інформацію, дав дозвіл на таке використання.

3. У жодному разі положення пунктів 1 та 2 не слід тлумачити як такі, що покладають на Договірні Держави зобов’язання:

a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать законодавству та адміністративній практиці однієї або іншої Договірної Держави;

b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за законодавством або в межах звичайного процесу адміністрування в одній або іншій Договірній Державі;

c) надавати інформацію, яка розкриватиме будь-яку торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю або торговельний процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б інтересам державної політики.

4. Якщо інформація запитується Договірною Державою відповідно до цієї статті, інша Договірна Держава для отримання інформації, стосовно якої здійснено запит, повинна застосувати всі свої заходи зі збору інформації навіть якщо ця інша Держава може не потребувати такої інформації для своїх власних податкових цілей. На зобов’язання, викладене у попередньому реченні, поширюються обмеження, зазначені у пункті 3, але у жодному разі такі обмеження не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють Договірній Державі відмовити у наданні інформації виключно на підставі того, що вона не має національного інтересу щодо такої інформації.

5. У жодному разі положення пункту 3 не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють Договірній Державі відмовляти у наданні інформації виключно на підставі того, що інформація належить банку, іншій фінансовій установі, призначеній особі (номінальному власнику) або особі, що діє як агент або фідуціар, або тому, що вона стосується майнових часток в особі.»
Застосування права на отримання переваг



















Переваги не будуть надаватись стосовно виду доходу або майна, якщо однією з головних цілей будь-якої домовленості чи угоди між суб’єктами господарської діяльності було безпосереднє або опосередковане отримання ними такої переваги:

«1. Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, вигоди, передбачені цією Конвенцією, не надаються стосовно певного виду доходу або майна, якщо з урахуванням всіх відповідних фактів та обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди, якщо не встановлено, що надання такої вигоди і за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.»


Протокол про внесення змін до Угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною Кіпром ратифіковано Верховною Радою

Верховна Рада ратифікувала Протокол про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.

Ми підготували порівняльну таблицю для ознайомлення з основними змінам, передбаченими Протоколом: 

 

Було

згідно Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (ратифіковано Законом № 412-VII від 04.07.2013)

Стало

згідно Протоколу про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (ратифіковано Законом № 243-IX від 30.10.2019)

Оподаткування дивідендів

«2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичний власник володіє не менш ніж 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, або інвестував в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100000 євро;

b) 15 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.»

 

Оподаткування дивідендів за ставкою 5 % — якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії еквіваленті не менше 100 000 євро) та 10 % — в усіх інших випадках:

«2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,

b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.»

Оподаткування процентів

«2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.»

Збільшено розмір ставки оподаткування процентів — з 2 % до 5 % (запропоновані ставки відповідають загальній практиці укладення Україною таких конвенцій та протоколів до них з іншими країнами світу (аналогічні за розмірами ставки містяться у переважній більшості конвенцій та протоколів до них, укладених нашою державою):

«2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.»

Оподаткування доходів від відчуження часток

«4. Доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у попередніх пунктах цієї статті, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно.»

 

Внесено зміни щодо оподаткування доходів від відчуження часток у компаніях, питома вага вартості нерухомого майна яких складає більше 50 % вартості усього майна (активів) таких компаній (в чинній конвенції відповідні доходи звільняються від оподаткування в Україні):

«4. Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від відчуження акцій, які одержують більше ніж 50 відсотків їхньої вартості чи більшої частини вартості прямо або опосередковано від нерухомого майна, розташованого в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись в іншій Державі.»

 





Замовити консультацію фахівців
Dmitrieva & Partners