Автоматичний обмін фінансовою інформацією (CRS): що бачить податкова і чому це важливо для українського бізнесу

Автоматичний обмін фінансовою інформацією (CRS): що бачить податкова і чому це важливо для українського бізнесу

Що таке CRS і навіщо він запроваджений

CRS (Common Reporting Standard) — це міжнародний стандарт автоматичного обміну фінансовою інформацією, затверджений Радою Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) 15 липня 2014 року. Він спрямований на боротьбу з ухиленням від оподаткування, підвищення прозорості та обміну податковою інформацією між країнами - учасницями. Механізм побудований таким чином, що фінансові установи передають дані про рахунки нерезидентів своїм податковим органам, а ті — відповідним іноземним органам.

В Україні механізм CRS фінансового обміну поєднаний із змінами до Податкового кодексу України (ПКУ), які імплементують міжнародні зобов’язання в національне законодавство.

Коли Україна приєдналася до CRS і коли почався обмін даними

Україна 19 серпня 2022 року приєдналася до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) як компетентний орган через Державну податкову службу України (ДПС).

Для імплементації CRS до національного законодавства Верховна Рада України 20 березня 2023 року ухвалила Закон України № 2970-IX, що вніс зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо автоматичного обміну інформацією. Цей закон набрав чинності 28 квітня 2023 року.

Після оцінювання рівня інформаційної безпеки ДПС Глобальним форумом Організації економічного співробітництва та розвитку, 28 червня 2024 року Багатостороння угода CRS набула чинності для України, і перший реальний автоматичний обмін даними відбувся у 2024 році за даними за 2023 календарний рік.

Норми Податкового кодексу України, що регулюють CRS

Основним положенням у національному законодавстві є стаття 39-3 Податкового кодексу України — «Міжнародний автоматичний обмін інформацією та подання звітності про підзвітні рахунки».

Ця стаття визначає:

• перелік підзвітних рахунків та принципи їх встановлення фінансовими агентами;
• обов’язки фінансових установ щодо формування звітів про підзвітні рахунки;
• порядок подання звітності ДПС для обміну даними з юрисдикціями-партнерами за CRS;
• взаємодію з міжнародними договорами, зокрема Багатосторонньою угодою CRS та відповідними положеннями міжнародного стандарту.

Ці положення забезпечують правову основу для здійснення автоматичного обміну інформацією через ДПС у рамках CRS.

Які дані передаються в межах CRS

Відповідно до положень міжнародного стандарту та імплементації в ПКУ, фінансові установи-звітні агенти передають до ДПС:

• ідентифікаційні дані власників рахунків (ПІБ, дата народження, податкове резидентство, податковий номер);
• номер рахунку та назву фінансової установи;
• залишок коштів чи вартість активів на кінець звітного року;
• суми доходів (проценти, дивіденди, інші доходи);
• інформацію про контролюючих осіб (UBO), якщо рахунок належить компанії.

Які рахунки та активи підпадають під CRS

CRS охоплює широкий спектр фінансових рахунків, включно з:

• банківськими поточними та депозитними рахунками;
• інвестиційними та брокерськими рахунками;
• рахунками трастів, фондів та інших фінансових структур.

Усі ці рахунки стають «підзвітними», якщо їхні власники або контролюючі особи є податковими резидентами країн-учасниць автоматичного обміну.

Як банки визначають податкове резидентство

Фінансові установи, згідно з вимогами ПКУ та стандарту CRS, повинні здійснювати належну перевірку (due diligence) клієнтів:

• отримувати від клієнтів самодекларації про податкове резидентство;
• перевіряти адреси, податкові номери та інші показники;
• аналізувати додаткові indicia, якщо є невідповідності.

Це дозволяє правильно ідентифікувати, чи є конкретна особа чи компанія податковим резидентом іншої юрисдикції.

У рамках CRS indicia — це фактичні дані про клієнта, які можуть свідчити, що він є податковим резидентом певної держави. Вони застосовуються під час due diligence фінансовими установами відповідно до стандарту CRS та ст. 39-3 Податкового кодексу України.

Якщо банк виявляє indicia, які вказують на інше податкове резидентство, він зобов’язаний:

• запросити додаткові документи або самодекларацію;
• або класифікувати рахунок як підзвітний і включити його до CRS-звітності.

Основні види indicia

Найпоширеніші indicia, які враховують банки:

1. Адреса проживання або реєстрації в іншій країні
2. Місце народження за межами країни, де відкрито рахунок
3. Номер телефону з іноземним кодом
4. Податковий номер (TIN) іншої держави
5. Постійні платіжні інструкції на рахунки в іншій країні
6. Довіреність або право підпису, видані особі з іншої юрисдикції
7. IP-адреси та цифрові сліди (у практиці банківського комплаєнсу)
8. Фактичне місце управління (для компаній)

Навіть одна indicia може бути підставою для додаткової перевірки.

Важливо розуміти, що indicia — це не автоматичне підтвердження податкового резидентства, але:

• вони запускають перевірку;
• без належних пояснень можуть призвести до:
• подвійного декларування;
• передачі інформації до кількох податкових органів;
• підвищеної уваги банку та податкової.

Наприклад, клієнт декларує себе податковим резидентом України, але:

• має адресу проживання на Кіпрі;
• користується кіпрським номером телефону;
• отримує дивіденди на рахунок у кіпрському банку.

Для банку це набір indicia, які можуть свідчити про податковий зв’язок із Кіпром. Без додаткових документів рахунок буде включений до CRS-звітності як підзвітний.

Indicia важливі для бізнесу, оскільки:

• впливають на те, які дані і в яку країну передадуть;
• напряму пов’язані з CRS, КІК, фінмоніторингом і банківським комплаєнсом;
• часто стають причиною блокування рахунків або відмови в обслуговуванні.

Що саме бачить податкова України

Після отримання даних від партнерських податкових органів ДПС:

• встановлює наявність іноземних фінансових рахунків у українських резидентів;
• порівнює дані зі задекларованими доходами та активами;
• аналізує фінансові потоки для виявлення можливих невідповідностей у податковій звітності;
• використовує інформацію для податкових перевірок і ризик-аналізу.

Автоматичний обмін фактично надає ДПС «об’єктивну інформацію з іноземних джерел», яку податкові органи раніше могли отримувати лише за запитами чи у судовому порядку.

Зв’язок CRS із контрольованими іноземними компаніями (КІК)

CRS є важливим інструментом для контролю за рахунками іноземних компаній, де українські податкові резиденти виступають контролюючими особами. Дані про рахунки таких КІК дозволяють:

• ідентифікувати фактичних вигодонабувачів;
• прослідкувати рух коштів;
• порівняти податкові декларації щодо КІК із фактичними даними.

Це суттєво підвищує ефективність податкового контролю і знижує можливості ухилення.

Типові помилки та ризики

Серед найпоширеніших помилок:

• некоректне зазначення податкового резидентства;
• відкриття рахунків на номінальних осіб;
• відсутність пояснень щодо джерел коштів;
• ігнорування податкового декларування іноземних активів.

Автоматичний обмін робить приховування фінансових даних надзвичайно складним.

Практичні рекомендації з мінімізації ризиків

Для адаптації до вимог CRS бізнесу варто:

• правильно визначати податкове резидентство;
• своєчасно декларувати всі іноземні доходи;
• проводити внутрішні податкові аудити;
• забезпечувати належну документацію щодо трансакцій.

Висновок

CRS сьогодні є не лише міжнародним стандартом, а повноцінною частиною українського податкового середовища завдяки його імплементації через Закон України № 2970-IX та положення статті 39-3 Податкового кодексу України. Після приєднання України до багатосторонньої угоди у 2022 році, законодавчого впровадження стандарту у 2023 році та фактичного початку автоматичного обміну фінансовою інформацією у 2024 році цей механізм почав працювати на практиці.

Податкові органи отримали дієвий інструмент контролю за транснаціональними фінансовими потоками та іноземними активами українських резидентів, що істотно підвищило рівень податкової прозорості та відповідальності бізнесу. Для українських платників податків це означає завершення епохи «невидимих» рахунків і перехід до нової реальності, в якій податкова бачить значно більше, ніж раніше. У таких умовах єдиною ефективною стратегією є не уникнення системи, а грамотна робота в її межах — шляхом побудови легальних, прозорих і захищених бізнес-структур.