ПУБЛІКАЦІЇ
01.09.2015

Огляд головних подій у сфері оподаткування (1.09.2015)

Автор: Дмитрієва Ольга, Оксана Тропець і Александра Юліна
Джерело: Сайт ЮФ "Дмитрієва та Партнери"

Які платежі за використання комп’ютерних програм підпадають під визначення роялті

У листі від 18.08.2015 р. № 30644/7/99-99-19-02-02-17 (далі — Лист) ДФС роз’яснила, чи підпадає з метою оподаткування той чи інший платіж за використання комп’ютерної програми під визначення роялті:

1. Під визначення роялті не підпадає платіж за програмне забезпечення для використання у власній господарській діяльності за функціональним призначенням з умовою обмеженого відтворення чи встановлення на робочі місця в обмеженій кількості копій.

2. Під визначення роялті підпадає платіж за програмне забезпечення, якщо згідно з ліцензійною угодою підприємству (покупцю) власник авторських прав (продавець) надав невиключне майнове право розмноження та розповсюдження примірників програмного забезпечення на певній території та протягом певного строку.

3. Під визначення роялті не підпадає платіж за програмне забезпечення (примірник), придбане для використання за функціональним призначенням, тобто для кінцевого споживання незалежно від того, у який спосіб воно було придбане (на матеріальних носіях чи в електронному вигляді через мережу Інтернет).

4. Під визначення роялті не підпадає платіж за придбані виключні майнові права на комп’ютерну програму.

5. Якщо визначення терміна «роялті» у ПКУ не збігається із визначенням у міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування, то при оподаткуванні доходів нерезидента відповідно до п. 141.4 ПКУ застосовують положення такого міжнародного договору.

6. Якщо підприємство здійснює платежі, які згідно з правилами бухобліку визнаються роялті й, відповідно, відносяться на витрати в періоді їх виникнення, а з метою обкладення податком на прибуток такі платежі не визнаються роялті, то підприємство не повинне коригувати фінансовий результат до обкладення податком на прибуток на різниці, установлені пп.пп. 140.5.5–140.5.7 ПКУ.
 

Оновлено порядок заповнення платіжки на сплату податків і зборів

Мінфін наказом від 24.07.2015 р. № 666 (далі —Наказ № 666) затвердив оновлений Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково чи надміру зарахованих коштів.

Основні відмінності між Наказом № 666 і його попередником Порядком № 609 такі:

1. Прибрано згадку друкувати в полі № 3 коду за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу, за який здійснюється така сплата в разі здійснення платником податків — юридичною особою сплати за відокремлений підрозділ.

2. Додано приклад заповнення поля «Призначення платежу» в разі перерахування до бюджету Державною казначейською службою України ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ.

3. Відсутні приклади заповнення поля «Призначення платежу» у випадках погашення суми податкового боргу юридичних осіб; при здійсненні передоплати (доплати) за митне оформлення на депозитний рахунок, перерахуванні до бюджету й поверненні з бюджету сум митних платежів.

4. Передбачено, що в разі наявності в платника податків/платника ЄСВ податкового боргу/недоїмки з ЄСВ розрахунковий документ на переказ коштів приймається до виконання незалежно від напряму сплати, зазначеного в полі «Призначення платежу» розрахункового документа. Водночас зарахування коштів відбувається в порядку черговості, установленому ПКУ, а такому виду сплати органами ДФС присвоюється код виду сплати 140.

5. Змінено ряд кодів та їх назв у Переліку кодів видів сплати.

Роз'яснення проблемних питань, що виникають у процесі практичного застосування податкового законодавства.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.


Податок на прибуток З 2015 року податок на прибуток визначаємо за даними бухгалтерського обліку. Тобто так званих негосподарських витрат уже немає. Підприємство придбаває бутильовану питну воду для загального користування (співробітники п'ють цю воду в робочий час). Чи є ці витрати підприємства "господарськими" для цілей обкладення ПДВ?

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу. Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, понесені на придбання бутильованої питної води для загального користування.    

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 137.5 ПК податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за звітний період, зменшується на суму нарахованого і сплаченого податку на нерухомість (у частині об'єктів нежитлової нерухомості). У зв'язку із цим виникають запитання: як відобразити в бухгалтерському обліку нарахований податок на нерухомість за нежитлові об'єкти? Як відомо, податок на нерухомість сплачується до 30-го числа місяця, що настає за звітним кварталом. Яка ж сума зменшує податок на прибуток - нарахована чи фактично сплачена за звітний період? Наприклад, за 2015 рік авансовий платіж буде сплачений до 30 січня 2016 року. Чи потрапить ця сума до зменшення податку на прибуток, розрахованого за 2015 рік? Крім того, згідно з пунктом 137.5 статті 137 Кодексу податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості.  

Таким чином, авансовий внесок з податку на майно, сплачений за IV квартал 2015 року до 30 січня 2016 року, зменшує податок на прибуток, нарахований за 2015 рік.

Коригування фінансового результату, визначеного за даними бухгалтерського обліку, на суму податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) розділом III Кодексу не передбачено. Разом з тим зазначаємо, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання щодо правильності відображення у бухгалтерському обліку суми нарахованого та сплаченого податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідно до розділу XII Кодексу стосовно об'єктів нежитлової нерухомості слід звертатися до Міністерства фінансів України.

Підприємство придбаває ПММ для службового легкового автомобіля. Чи треба зараз при списанні ПММ за нормами витрат доводити "господарність" маршруту згідно з дорожнім листом? Як у 2015 році відображати перевищення витрати палива над лінійною нормою згідно з дорожнім листом службового автомобіля?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.    

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону N 996).

Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 року N 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. N 43.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.

При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою розділом III Кодексу не передбачено. Підприємство в 2014 році мало відокремлений структурний підрозділ (філія) і сплачувало консолідований податок на прибуток, а також щомісячні авансові внески із цього податку. У січні - лютому 2015 року головне підприємство сплатило авансові внески за місцезнаходженням філії. У березні філія ліквідується. Виникли запитання:        

  

Чи потрібно подавати до податкової інспекції Розрахунок податкових зобов'язань зі сплати консолідованого податку на прибуток за 2015 рік (далі - Розрахунок) за філією у момент її ліквідації?

Якщо потрібно, то куди подавати Розрахунок - за місцезнаходженням філії чи головного підприємства?

Як зарахувати авансові внески, сплачені за січень - лютий за місцезнаходженням філії: у ліквідаційному Розрахунку чи в декларації з податку на прибуток головного підприємства?

Якщо в інтегрованій картці платника податків - філії числитиметься переплата з податку на прибуток або за авансовими внесками, чи можуть таку переплату повернути головному підприємству згідно з його заявою?   

Оскільки нова редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо консолідованої сплати податку на прибуток та не визначає відокремлені підрозділи юридичної особи окремими платниками цього податку, то в Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2014 рік визначення щомісячних авансових внесків, що підлягатимуть сплаті у березні 2015 року - травні 2016 року, не провадиться. Загальна сума авансових внесків визначається в цілому по платнику податку - юридичній особі в податковій декларації з податку на прибуток, що подається таким платником за 2014 рік.

При цьому платниками податку, які станом на 31.12.2014 р. перебували на консолідованій сплаті податку на прибуток, щомісячні авансові внески сплачують таким чином: • у січні - лютому 2015 року, як у минулому році - за місцем реєстрації головного підприємства (юридичної особи) та його відокремлених підрозділів у сумі, що розрахована у консолідованій податковій декларації з податку на прибуток та Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за звітний (податковий) період - 2013 рік.   

Отже, головне підприємство - юридична особа враховує у складі фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2015 рік результати діяльності ліквідованої філії та зменшує податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму сплачених філією у січні - лютому 2015 року щомісячних авансових внесків. У разі надміру сплачених щомісячних авансових внесків з податку на прибуток філією юридична особа має право на їх повернення за умови дотримання положень ст. 43 Кодексу.

Отже, переплата з податку на прибуток по філії може бути повернута за заявою головного підприємства.        Податок на додану вартість        Чому разом зі звітністю не приймають уточнюючий розрахунок із ПДВ у вигляді додатка до декларації?        Порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій платником податків податковій звітності, такий платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої звітності в один із способів:        а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відс. такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,        б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відс. такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Зважаючи на те, що на сьогодні здійснюється комплекс заходів щодо можливості подання уточнюючого розрахунку в складі декларації, платнику доцільно подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації як окремий документ.

  

Як розраховуватиметься сума, на яку 1 липня 2015 року (згідно з п. 34 підрозд. 2 розд. XX ПК) платникам податків автоматично збільшать величину за формулою? Виходячи з яких сум ПДВ: нарахованих у рядку 25 декларації чи фактично сплачених до бюджету (тобто за вирахуванням тих сум зобов'язань, які погашені переплатою)?

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено механізм зарахування до автоматичного збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року.

Так, відповідно до цього пункту 1 липня 2015 року зареєстрованим платникам податку автоматично збільшується розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 200 Кодексу, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали.

Сума збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців / 4 квартали, станом на дату такого перерахунку, шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.  

Суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 200 Кодексу. На суму такого збільшення:  

  • зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді;

  • помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з ПДВ вважаються погашеними.

Для реалізації зазначеного механізму ДФС створюються відповідні технічні завдання та розробляється програмне забезпечення, яке автоматично здійснюватиме вказані процедури в автоматичному режимі.


Останні зміни у валютному регулюванні

Правління Національного банку України  20 серпня 2015 року постановою № 544 "Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року № 354" послабило обмеження на переказ юридичними особами іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ).

Попередня редакція постанови дозволяла купівлю, перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій НБУ лише:

-        на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, виданих НБУ юридичним особам;

-        на переказування іноземної валюти за межі України резидентом-гарантом (поручителем) у межах забезпечених гарантією (порукою) зобов'язань за кредитом, наданим міжнародною фінансовою організацією або за участю іноземного експортно-кредитного агентства;

-        на переказування іноземної валюти за межі України суб'єктами господарювання-резидентами для сплати вступних або членських внесків в іноземній валюті, що сплачуються як разові або періодичні внески для забезпечення поточної діяльності юридичних осіб – нерезидентів.

Відповідно до прийнятих змін, тепер юридичним особам також дозволено переказування іноземної валюти в сумі, що не перевищує 50 000 доларів США (еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату переказу) протягом одного календарного місяця на підставі однієї індивідуальної ліцензії НБУ.

Окрім того, до постанови Правління НБУ від 03 червня 2015 року № 354 також були внесені зміни постановою Правління НБУ від 20 серпня 2015 року № 551. Згідно з зазначеними змінами відтепер НБУ не здійснює реєстрацію:

- змін до договору про залучення резидентом (крім уповноваженого банку) кредиту/позики в іноземній валюті від нерезидента, які стосуються заміни кредитора та/або боржника у зобов’язанні за цим кредитним договором/договором позики;

- договору про одержання резидентом кредиту/позики в іноземній валюті від іншого резидента в разі відступлення резидентом-кредитором нерезиденту права вимоги за цим кредитом/позикою.

Як зазначено у постанові уповноваженим банкам заборонено подавати до НБУ документи для проведення такої реєстрації. При цьому постанова передбачає, що НБУ може приймати окреме рішення щодо проведення реєстрації у випадках, що зазначені вище, якщо боржник(и) та/або кредитор(и) у відповідному зобов’язанні є суб’єктами господарювання, що пов’язані відносинами контролю. Зазначені вимоги не поширюються на договори, укладені резидентами з міжнародними фінансовими організаціями, членом яких є Україна, та на договори з міжнародними фінансовими організаціями, щодо яких Україна зобов’язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям чи резидентам.

 


Повернення до списку



Замовити консультацію фахівців
Dmitrieva & Partners




Защита от автоматических сообщений*:

CAPTCHA